(Гортаючи сторінки інтернету.)
(Горит и кружится планета
Над нашей Родиною дым
И значит нам нужна одна победа
Одна на всех - мы за ценой не постоим)
За ціною таки не постояли
За весь час війни було мобілізовано 29,5 мільйона осіб. Станом на 1 липня 1945 року в армії перебували майже 11,4 мільйона осіб.
Беремо калькулятор: 4,9 + 29,5 - 11,4
То ж на цьому кривавому млині саме на фронті перемололи вбитими й інвалідами 23 (!) мільйони.
Для порівняння: загальні втрати Німеччини, що воювала з половиною світу - від 5,3 мільйонів до майже 6 мільйонів осіб. Із них, за різними даними, від 780 тисяч до двох мільйонів. мирних жителів.
Зокрема, в Україні війна забрала життя не менше 8,5 мільйона осіб. Це 40% від загальних людських втрат СРСР.
.Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР.
З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.
На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС.
І все це зробили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу.
У моїй родині, тільки по маминій лінії, з десяти дітей семеро загинули на війні. Отож ніяк не визначусь це день скорботи чи святковий день? Мабуть ці поняття нероздільні!.
То ж маємо вшановувати світлу пам'ять наших дідів, батьків, сестер і братів
ЧЕРВНЕВА НІЧ -1941 РОКУ.
Червнева ніч, ще люди спали,
Країна сонною була,
Коли фашистські бомби впали,
Десь на околиці села.
І запалали по країні
Міста, містечка, хутори.
На голови людей невпинно,
Смерть сипалася із гори.
Крізь пожарища, плач, прокльони,
До нас у дім прийшла війна.
Життя людей, скількох мільйонів,
З собою забере вона.
Чума коричнева загрозу,
Несла з собою, горе й жах.
Червоне військо раз по разу,
Що день на нових рубежах.
Відходило із України
Тамуючи і біль і гнів,
Бо залишали тут родини,
На милість, лютих, ворогів.
Та не скорилася країна,
Диктату кованих чобіт.
До бою стали всі єдино,
Щоб скинуть ненависний гніт.
З загарбниками воювала,
Також і армія УПА .
Чому ж тоді вона діждала ,
Лише ганебного стовпа?
Чому від тебе Батьківщино,
Така невдячність та хула?
Вони ж стояла до загину,
Щоб ти щасливою була.
Щоб ти соборна й незалежна
Жила – загинули вони!
Вшануй героїв як належно –
Це ж твої дочки і сини!
.
Але вшановувати не під фальшиво-цинічні звуки фанфар, не під прапорами гнобителів і катів нашої нації, а в щирій молитві за упокій їх душ та за долю України.
Євген Уткін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: євген уткін