Я вірив, що тобі я снюся,
Що правда світиться в очах.
Що у тобі я розчинюся,
Що все втрима́ю на плечах.
Я вірив в те, що очі сірі
Розвіють тьму, освітять шлях.
Я весь цей світ тобою міряв,
Реальність всю і все в думках.
Ловив твій погляд, мов востаннє,
Тобі я вірив більш, ніж Богу.
Тобою прокидався зрання,
Для тебе вирушав в дорогу.
Звернути гори мав я сили
За твій єдиний поцілунок.
Мабуть, якщо б ти захотіла
Я б випив без вагання трунок.
Не ладен був копійки дати
Я ні за що, що не про тебе.
Весь світ я міг завоювати,
Та тільки як тобі він треба.
Проходив лід, вогонь і грати,
І вірив – ти лікуєш рани…
Та мрію не вдалось піймати –
Ти розчинилася в тумані….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Сергій Рівненський.