От зрозуміймо, люди, те,
Що більше цього не будЕ,
Не буде просто нам,
Окремо взятим - сам
Живеш на дивнім, білім Світі
І сам підеш - один, не в свиті.
Залишаться хвилі на морі
Й родина, по первах, у горі.
Чому кажУ?
Тому, що нам тут жити,
Вдихати цю красу, не нити.
Ступати у земні простори,
Зайти в поля, лани і гори.
І спілкуватися з братами,
Прийти до батька, свата, мами...
На каву запросіть, сусіди,
Щоб об'єдналися флюїди
Отого дивного життя,
Що все ж не має вороття...
А за вікном травень буяє,
Природа в кОтре починає
Свій шлях від цвіту до плодів,
Нас Бог на цьому Світі звів,
Для чого? То ніхто не знає,
Але ж буття якийсь сенс має?
Для чогось ми тут є й ці трави,
Не думаю, що для забави.
Питань багато - думи, думи...
Чи поїмо усі розУми,
Збагнемо щось?
Чи тільки шлунок
В житті людини той трафунок
За ради чого МИ тут є -
Дивне життя, ЛЮДСТВО, твоЄ...
07.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Олекса Терен