У талончику номер – дев’ятий.
Чи не дарма до щастя іде,
Може доля ізнов обкраде? , -
Під прицілом її автомата.
Безталання – це предків вина,
Й навпростець доганяє розплата?
За гріхи, що на пласі у ката
Мо життям заплатили сповна?..
Чи самотність в мені проросла
Й розправляє листочки прокляття,
А в надії сімейного щастя
Щовесни я тому не цвіла?
У молитві до Бога благала:
—Не здоров’я, багатства чи втіхи.
Щоб кохання засушені ріки
Повноводдям любові блищали.
Жінки-матері радість пізнати:
Щоб узяти дитину на руки -
За це ладна на адові муки
Й на колінах душевно прохати.
Намагаюся йти щосили,
Як дитя, заблукале від хати…
-Хто до щастя там номер – дев’ятий?
Вас, без черги, зайти просили.
Л.Г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Олеся Лісова