Я пронесу крізь все життя
Ім’я коханої, як долю.
Згадаю, і серцебиття
Знов не дає мені спокою.
Вона - хмаринка в небесах,
Дарує в спеку прохолоду.
Легенький вітер в парусах,
Який приносить насолоду.
Вона – це ластівка в гнізді,
Найкраща мама для пташини.
Вона - опора при біді,
Надійна пара для мужчини.
Вона, як любить, то в душі
Немає іншому куточка.
Ніколи їй не воруши
Все що було, для неї – точка.
Та проживає і не раз
Своє життя вона щоночі.
І не виносить на показ
Все, що болить, лиш плачуть очі.
Я прикладу усіх зусиль,
Щоб жінка ця була щаслива.
В її житті настане штиль
І усмішка засяє мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Віталій Назарук