А кажуть, що навколо йдуть дощі,
Полощуть зливи довгов’язі клени.
Змивають білі з черешень плащі,
Вдягаючи дерева у зелені.
Кричать громи між сполотнілих хмар,
Освітлюють дороги блискавиці,
Змивають грози залишки примар,
Які з’являються, коли вночі не спиться.
Ти чуєш, вибиває ритми град,
Десь там, і добре що сьогодні нас минає.
Що в тиші спить помолоділий сад,
Лиш чутно, як бджола над ним літає.
У нашім небі сонце і блакить,
Та за вікном стара шепоче слива:
І сонцю треба трохи відпочить,
Щоб щастя оновити, треба злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2020
автор: Волинянка