Вуста малинові наповнені соком,
На віях зібралась роса.
Здригалися плечі, збігала потоком,
Щокою солона сльоза.
Ні, серце не плаче, а лише сумує,
Літа пролетіли, як мить.
Зозуля у гаю роки ще рахує,
Та час невблаганно летить.
Хоч мріється жити – любити, кохати,
Та спокою в серці нема.
Ще хочеться міцно-преміцно обняти,
Бо жде попереду зима…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Віталій Назарук