Якось до мене прийшла внучка моїх знайомих, щоб я їй допомогла розібратися з її проблемами з математики. Я насамперед розпитала її, як здійснюється оте дистанційне навчання...Вона повідомила, що буває дуже нудно і не все зрозуміло. Мені було цікаво споглядати, як вона під моїм керівництвом і допомогою, зуміла виконати правильно всі завдання з геометрії, а от з алгеброю було сутужніше, та все ж і тут ми дали всьому раду. Саша відразу ж послала відповіді на задані завдання учительці і тут же дізналася оцінки, точніше бали, вони виявилися відмінними 10, 11 і 12. Та коли я заглянула в зошит, де дівчинка працювала самостійно, виявилося багато недоробок, щоправда лише з алгебри, з геометрією було все гаразд. Виявилось, що геометрія їй зрозуміла і вона її виконує залюбки. До речі сказати,що і моїм улюбленим предметом була саме геометрія. А от алгебру дівчинка сприймала важче, заважало ще й те, що не вистачає живого слова вчителя. Попрацювавши ще деякий час, Саша задоволена пішла додому, а я поринула у спогади. Згадалися і шкільні і інститутські пригоди. Ось деякі з них я й хочу повідати
у своїх розповідях. Спочатку у шкільних.
Коли я навчалася у 9 класі, обидва 9-ті класи перемістили на
північну сторону школи, там був другий вхід, зовсім не пов"язаний з
головним, або як його у нас називали парадним. Навчалися там лише 4
класи: два другі і 9-Б - на першому поверсі, та наш 9-А, кабінет
директора, та бібліотека - на другому поверсі. Те що напроти нашого
класу був кабінет директора не дуже нас напрягало, бо ж директор там
бував дуже рідко, бо ж більше часу був там, де розміщена учительська,
навчальні кабінети, і велика кількість класів, а от те, що поруч була
бібліотека нас дуже задовольняло, бо ж ми перші могли взяти потрібну
нам книгу,як для шкільного,так і для позакласного читання, так і
для особистого уподобання. А ще нам подобалося спостерігати за рухом на вулиці, ми завжди бачили коли хто з учителів йшов до школи, або навпаки додому. Особливо цікаво було дивитися на рух вчителів, подружніх пар, а також за вчителями, які виходили покурити, поговорити, позалицятися... Навчалася я добре, особливі успіхи мала з математики. Якось трапилася така пригода: до нашого 9-А
на великій перерві прийшло декілька десятикласників, і з єхидством
запитали: " А де то тут у вас є Валентина Басараб?" Хоча вони ж то мене
усі знали... Мої однокласники відреагували миттєво: "А що вам від неї
треба?" "Та нас уже задовбав Микола Гаврилович, як тільки не зуміємо
розв"язати якусь задачу, він нам і каже, щоб ми пішли у 9-А клас і там
Валентина розв"яже будь-яку задачу?". Мої однокласники тоді вже до
мене:"А ну, Валю, утри їм носи, візьми тай розв"яжи!" І хоча тоді
стереометрію ми в 9 класі тільки почали вивчати, до цього вивчали
планіметрію, я взялася за цю роботу. Запитала їх лише формули
обчислення площ поверхонь і об"ємів призм і пірамід. І тут же в центрі
усіх присутніх в класі, розв"язала їм ту їхню задачу. Ті з подивом
взяли мій розв"язок, та й пішли...Таким чином я завоювала авторитет не
лише для себе, а й нашого 9-А класу. Крім мене в цьому ж класі навчалася донька директора школи, який до того ж був учителем математики, вона була відмінниця, а я хоча теж навчалася добре, та четвірки в мене усе ж були...
Коли я навчалася в інституті, то заліки я складала лише на першій
екзаменаційній сесії, а потім мені їх ставили автоматично, бо ж
викладачі проводили з нами і практичні заняття, на яких викликали нас
до дошки, як у школі, і ми розв"язували під їх контролем, тому вони й
знали , хто на що здатний... Моїм друзям це не подобалося, бо ж, коли ми всі сиділи поруч, то можна одне одному щось підказати, а то й розв"язок зробити. В інституті в більшості випадків лекції
читав один викладач, а практичні - інший. А от з вищої алгебри і
лекції, і практичні вела одна й та ж викладачка Надія Константинівна
Малая... Якось, я вже не пам"ятаю з якої причини, я була відсутня на
лекціях з теми: Розв"язування систем трьох і більше рівнянь з трьома і
більше невідомими за допомогою визначників...А на практичному
занятті я була. Надія Константинівна, попросила нагадати формули, які
треба використати, написавши їх на дошці, а потім формули стерла а написала систему
рівнянь і запропонувала комусь вийти до дошки, та й розв"язати...Але
чомусь ніхто не наважився це зробити. Тому я зголосилася попробувати.
На її зуваження про те, що я ж не була на лекції, я пояснила, що вона
ж нам нагадала формули і я все зрозуміла. Коли я вийшла до дошки і
приступила до роботи, викладачка, стоячи поруч мене, з подивом
спостерігала за моєю роботою, а коли я закінчила, не втрималась і
сказала: "Вперше бачу, щоб студентка, не бувши присутньою на лекції,
зуміла розв"зати складне завдання!" Та бували звісно і невдачі, пам"ятаю,як двічі за час навчання в педуніверситеті, я отримувала "неуд", тобто незадовільно. Та про це буде моя слідуюча розповідь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: геометрія