Сонце ковтнула злоякісна хмара,
Притягнута буйством шалених вітрів,
Пливе, мов безлика зловіща примара,
Під гул канонад войовничих громів.
*
І ломиться небо від краю до краю,
А спалахи блискавок б'ють раз у раз,
І Божа вода, ту, що хмари тримають,
З пробоїн і дір полилася на нас.
*
Гуляє ніким не приборкана Сила,
Не знає ні меж, ні застав, ні границь,
О, скільки зламала, змела, розтрощила! -.
Показує всім свою велич і міць.
*
А злива довкола стоїть вже стіною,
Десь зник горизонт... та й усе навкруги,
Бурлять всі потоки живою водою,
Змиваючи бруд із землі... і гріхи...
*
А людям все мариться щось надприродне,
І тихо молитви шепочуть вони,
Хтось думає: мабуть, це кара Господня,
Хтось скаже, що то все діла Сатани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: VALD