Як довго мені ряст топтати,
Куди б стежина не вела,
Та ще живе старенька мати,
У Хлистунівці край села.
Пробачте, мамо, що не часто
До вас я з радістю летів.
Все більше з лихом та нещастям,
Почути ваших втішних слів.
Немов у сні я бачу хату,
В благословеннім тім селі.
Старенька піч, старенька й мати,
І хліб, як сонце, на столі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874053
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2020
автор: Микола Нагорний