Йду по світу у пошуках мрії
Та обпалене в долі крило.
А душа все живе у Надії,
Що повернеться все, як було.
Голих нервів натягнуті струни,
Крають душу, аж серце болить.
Чародійний шукаю я трунок,
Щоб у щастя пірнуть хоч на мить.
Замулило дощами стежини,
По яких я гуляв молодим.
Догорає у гронах калини
Гіркота моїх прожитих зим.
І несу я свій хрест на Голгофу,
Збиті ноги і рани ятрять
Крізь роздерту у зрадах епоху,
І немає дороги назад!
Так і йду, через тернії, суччя,
На шляху моїм, наче на зло –
Попереду провалля і кручі,
А позаду снігів намело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874052
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2020
автор: Микола Нагорний