Тобою був я хворий вже два рази…
Обидва рази згадую, як сон.
Ти та фортеця, що не взяти зразу,
Не в юні роки, ні в тумані скронь.
Ще буде раз? Можливо того досить…
Бо був політ, і біг, і шлях уплав.
Клітинка кожна в серці тебе носить,
Твою фортецю так я й не здолав.
Часи з тобою залишились казкою,
Яку в собі нестиму крізь життя.
Я так любив і це не є поразкою,
Залишу у душі ці почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2020
автор: Віталій Назарук