У темні часи, як ніколи
Душі так прагнеться світла
А натомість їй суму престоли
До яких вона змушено звикла
Вона у квартирній в'язниці
Сонячним марить цілунком
І однакових днів колісниці
Прикрим стали для неї дарунком
А за вікном весна спокушає
Красою і цвітом духмяним
Килими трав'яні розстеляє
І зваблює небом безхмарним
Та чари весняні безсилі
Проти прикрих щоденних новин
І доводиться жити в екзилі*
Щоб не втрапить у вірусний млин
©Леся Приліпко-Руснак, 26.04.2020
*Екзил - вжито тут в сенсі ув'язнення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873803
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Леся Приліпко-Руснак