Зацвіте весною мій бузок духмяний.
Зацвіте гарненький, нагада мені,
Як цвіло кохання на весні між нами,
Як палали щастя у очах вогні.
Та недовго цвіту чарівному цвісти.
Отока вже доля наша і бузка.
І сльзами щоки, мов дощами вмиті,
І зима у серці від розлук близька.
Пахне як цвітіння пишне те, згадаю,
Скільки тоді було сподівань і мрій.
Нині осінь листя нам до ніг жбурляє.
Нині ти, коханий, рідний, та не мій...
А до весни ще часу так багато,
А вже зима ступає на поріг.
Як цвів бузок, було у серці свято,
А як тебе немає, в серці сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873685
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2020
автор: Лідія Сіра