Ти от знову пройдеш по пам’яті,
В день теперішній – в час навиворіт,
Де залишився я, як пам’ятник,
Що до парку зітхань не вибраний.
Що забутий в ескізах і в кресленнях,
Я примерк і помер в поезії.
Я - не вибраний - став закреслений,
Словом з розуму, тихим, зведений.
Не забути того, що не справдилось,
Тут не легшає світ самотньому.
Кожен любить своєю правдою:
Любить спогадом та безпам’яттю.
26.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2020
автор: Володимир Каразуб