Закуті страхом, в очах-страждання,
Переляк, відчай, що буде далі?
Що значить долі тяжке тривання?
Кому потрібні за біль медалі?
Чомусь боїмся ми смерті тихо,
Але не бачим під носом самим,
Що поруч з нами є гірше лихо:
Байдужість, зрада, війна між нами.
Горить країна, в густому смраді
Горять надіїї, горить майбутнє…
А хтось нажився і цьому радий,
На кутні зуби сміються трутні.
Та не згориш ти, моя Вкраїно,
Постанеш з пеплу, незламна Ненько!
Сам Бог підніме тебе з руїни.
Це буде скоро, цей час близенько!
Зірвемо маски, добріші станем,
Розправим плечі і в час прийдешній
Христос омиє запеклі рани
І враз прозрієм усі нарешті!
Воскреснем разом з тобою, Боже,
І в день буденний, не тільки в свято
Любов, надію, і віру зможем
В своїх долонях ми знов тримати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2020
автор: Vita D.