Постривай, солдате! Зупинись, нехай спочинуть ноги.
Хоч не бачив ти своїх дітей, пройшов усі дороги.
Розкажи, не сердься про війну і мужній дух народу
І про час тривог початку, про гарант безсмертя роду...
До Берліна він дійшов, знищив геть фашистську вражу кров.
Повернувся переможцем, забилось мрійно серце знов.
У духовному двобої той шлях призначено пройти.
Вищий дар людської долі - у собі людяність знайти.
Йшов по вулиці солдат, його родина вже чекала.
Шерех під ногами і тільки травиченька мовчала...
Скільки літ прожив боєць на світі, не узнає й мати.
Втомлений, зазнавши біль і горе, поспішав до хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2020
автор: Маг Грінчук