Люблю я антифеміністок.
Мати б таку жінку! Хіба то не краса?
Прибере, все помиє, приготує поїсти,
А все інше, так бути, зрОблю я сам.
І в універ вона вступати не буде.
Нащо їй освіта в чоловічому світі?
Хлопців тільки відволікати на груди,
Ще й їм конкуренцію зайву робити.
І буде для мене надягати сукні короткі,
Але так, щоб ніхто заглядатись не думав!
Бо як помічу погляди на своїй солодкій...
Ну, шльондра, іди, поговоримо вдома.
А якщо, раптом, схоче піти на роботу.
Ну, тобто, якщо чоловік їй дозволить.
То ніяких умов для кар'єрного росту:
Є сім'я і кожен виконує поставлені ролі.
І, взагалі, якби не ті гендерні квоти,
Сидів би я зараз в якихсь депутатах.
Хабарі би збирав, а потім з роботи
До коханої, а до того до коханки на хату.
А дружина (та що кохана) тільки і скаже:
"Сім'я то святе! Дітям без батька не можна.
Пофіг що б'є, це діло сімейне - не ваше."
Про таку раби...супутницю мріє кожен.
Ти проти рівності? Ти знаєш своє місце?
Тоді, мала, давай з тобою замутим.
Люблю я антифеміністок.
Так, я завжди любив €бан¥тих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873017
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2020
автор: Сатаніст Київського Патріархату