Примарне місто... Скрізь блукають тіні
Ні мертві, ні живі від стін до стін,
Замучені обличчя, кроки тлінні,
Нема бажань і мрій немає. Синь
Небес покрита чадом, а проміння
Розтанули між хмарами вершин
Багатоповерхівок... Павутиння
Доріг сплелося вулицями... Плин
Тут часу непомітний... Лине пісня
З гарячих вуст, поміж людей іде
Поет самотній, а опале листя
Здіймається під ним... Усе цвіте...
Ніхто не бачить... Він фантом сріблистий...
Мереживо із музики пряде...
© Володимир Верста
Дата написання: 08.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872841
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 21.04.2020
автор: Володимир Верста