Упала вишня у саду,
І гірко плаче білим цвітом…
У прагненні здолать біду,
Двобій програла злому вітру.
Німе ридання… Сліз нема…
Переплелось гілля в обіймах…
Зламалася… Не вберегла
Своїх плодів в природніх війнах.
А серце вишні ще живе…
Ще пісня солов’я - їй втіха.
Та тіло меч шматує, рве…
І лине світом стогін тихий…
Цілує перлами траву…
Накрили землю віти-крила.
В скорботі небо вигнуло брову,
Туга весняний сад повила…
Всміхнулась сонцю у жалю,
Весні - прощання у поклоні…
В цю мить, немов із кришталю,
Сльоза скотилася в долоні…
20.04.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872778
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2020
автор: Любов Таборовець