Твій люблячий.

Сьогодні  не  напишу  про  кохання,
Не  зроблю  винним  твоє  серце,
Не  оскверню  душу,  ані  словом,  ані  смутком,
Не  сколихну  висказаним  схмарене  минуле.

Але  все  ж  покаюсь  за  погляди  забуті,
За  слова  і  вірші  марної  надії,
Пожалію  за  усі  не  мудрі  дії,
За  сліпу  гордість  за  очима.

І  не  попрошу  вибачати,
Минулого  не  зміниш...
Ні  я  ж  попрошу  лиш  читати  дальше,
Я  не  згадаю  про  кохання...

І  я  вже  знаю,  суть,  не  в  тих  словах
І  байдуже,  що  закоханість  присутня.
Вона  ж  мов  полум'я  -  згасає  швидко,
На  неї  не  положиш  серце.

Я  також  знаю,  що  про  любов
Не  думають  в  двадцять
І  не  судять  в  тридцять,
Нею  усе  життя  просто  так  і  навзайми  зігрівають  серце.

І  нехай  словом  не  сказати
І  мабуть,  вдвійчі  важче  -  повірить,
Я  не  скажу  і  не  злякаю  знову,
Не  обтяжу  думками  наніч.

Навпроти,  нехай  стане  солодко
Де  присутня  пустота  чи  смуток,
Я  не  обіжусь  і  не  накинуся  терзати.
Я  просто  хочу  спокою  на  серці  побажати.

Я  знаєш,  пам'ятаю  іще  той  день,
Я  пам'ятаю  ті  числа  й  дати,
Невинні  ноти  нашого  знайомства,
Першу  усмішку  від  твого  слова.

І  ні  прошу  не  бійся,  не  тривожся
Давай  простіше  про  це  читати
Ти  просто  слухай  своє  серце
І  нізащо  не  здавайся.

Ні  не  дивись  назад,  не  варто
І  не  малюй  пишностей  на  завтра,
Поспіх  губить  кількість  пазлів,
Ти  вже  сьогодні  будь  усміхнена  й  щаслива.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2020
автор: Fills Agler