У церкві дзвонять дзвони,
сам Господь зве нас у гості.
Щоб в нещасті не сумували,
а в щасті не звеличувалися.
Щастя зароджується в ніжних дитячих серцях.
Вітер змін уривається в наше життя,
як у відкрите віконце, пронизуючи його до самого дна.
У дитинстві живемо без печалі,
як в ясний, сонячний день, залитий золотими променями,
а далі, по-життю, ніби все сталося не з нами.
Настала життєва осінь, хмари свинцем нависли,
як вечірня сивина, невесело і похмуро...
Неможливо, щоб життя, варте стількох сліз,
безславно закінчилося, як дощ, що мжичить.
Як, при останніх променях сонця,
стихає вітер, яснішає небо,
так і промінець світла освітить мою збентежену Душу,
витягуючи щастя назовні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871245
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Svitlana_Belyakova