Я і осінь

 Я  на  порозі  осені  стою.
За  мною  –  не  одна  крута  стежина.
На  долю  все  ж  не  плачуся  свою,
Хоч  смак  пізнала  меду  і  ожини.
 
Поміж  турбот  буденності  і  свят
Стрічались  мені  радощі  і  горе.
Ішла  життям,  не  маючи  ні  злат,
Ні  срібла  з  духом  сильним  непокори.  

Із  віршами  новими  на  устах
Нову  добу  життєву  зустрічаю.
Страху  нема  –  весь  розгубила  страх,
Тож  сміло  двері  в  осінь  відчиняю.  
7.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871143
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2020
автор: Ганна Верес