Хто ночі коси чорні обріза́в?
Вони тепер такі короткі, пане…
З небес солона падає сльоза
у ніжне серце білого тюльпана…
У пів легені дихають поля…
Пучечок лісу тулиться до Бога…
А людство спить, неначе немовля
і не бажає ві́дати нічого...
А людство спить і бачить дивні сни -
Вони страшні, мій пане, не до жарту…
О, як нестримно хочеться весни -
тієї, що серця розбудить завтра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2020
автор: Сонячна Принцеса