Лісове джерельце

Задивилось  небо  у  джерельну  воду
Синьоокий  погляд  впав  у  глибочінь…
Хусткою  накрило  голі  ще  дерева,
Щоб  була  чарівна    аж  на  дні  їх  тінь.

Кришталево-чиста  ,  бє  десь  під  горою…
Дзеркалом  з’явитись  хоче  на  цей  світ.
Тут  лише  притихла,    сповнена  жагою…
Серед  казки  древніх  і  гіллястих  віт.
 
Що    там  в  підземеллі,  не  розкаже  людям…
Лиш  снагу  дарує,  сили  у  стократ…
Щоби  мали  віру  і  стремління  в  грудях
Через  роки  нею  напувать    внучат.

Мрії  і  бажання  прийме  в  свою  душу
Сколихне  на  хвильках  і  сховає  в  мить…
Всі  печалі  ваші    заховає  в  мушлю
Може  хто  це  й  бачить,…  як    поталанить.

А  як  сонце  сяде  дереву  на  плечі,
Віти  із  джрельця  місяць  прибере…
Свіжістю  водиці  пахне  в  лісі  вечір,
До  світанку  в  тиші  джерело  замре

Фото  автора

Л.Таборовець
06.04.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871030
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Любов Таборовець