Хтось думає, що світ ідеальний, відносини батьків і дітей класичні, культ кохання і сім’ї не змінний і все іде по одному сценарію…… Можливо, ви не зовсім помиляєтесь, адже не всі з’їхали з глузду, проте….. Я, мабуть, краще відкрию ширму жорстокого життя, того, яке існує, але про яке ніхто не хоче говорити, бо думають, що їх ніколи це не зачепить, але всі ми прекрасно знаємо, що життя непередбачуване і ніхто не дає гарантії, що це не станеться з вами……
В сім’ї Марини і Степана народилась донька. Всі раділи чорноокій крихітці і нічого не викликало біди в, на перший погляд, звичайній сім’ї.
Ішли роки… Олеся підростала, їй вже п’ять і сьогодні зібрались усі на святкування її дня народження.
- «Олесю, крихітко, підійди до татка!» – Ніжно покликав доньку Степан і та чим дуж побігла в кімнату, де, як вона думала, чекає на неї сюрприз. Тихесенько відкрила двері і засмутилась, не побачивши дарунка.
- «А де ж сюрприз?» - Запитала дивлячись на Степана з-під лоба.
- «Сюрприз? А, так, зачекай» - І замкнув двері на ключ. Дівчинка чекала ляльку від того, кого так любить, любить більше життя, від того, кому довіряє і не очікує лихого, а натомість… Степан почав роздягатись, спочатку він скинув сорочку, вслід упали додолу штани і через хвилину він стояв повністю оголений перед донькою, яка перелякано дивилась на татка, нічого не розуміючи.
- «Олесю, ти ж любиш татуся?»
- «Люблю, татку!»
- «Підійди до мене ближче»
- «А де сюрприз?»
- «Чекай, зараз» - Степан почав роздягати налякану доньку, яка ще така мала і нічого не розуміє. Потім він почав пестити її оголене тіло, цілував її руки, плечі, шию, а згодом їй стало так боляче, але вона не розуміла, що це діється і почала плакати, викручуватись, хотіла кликати маму, але Степан закрив її рот рукою, а викрутитись не можливо, бо ж що п’ятирічна дитина проти дорослого чоловіка – нічого.
- «Татку, мені боляче, не роби так!!!» - благала Олеся, але він, здається, її вже не слухав. Коли все закінчилось, Степан одягнувся, причепурив доньку і наказав нічого нікому не розказувати, бо то велика таємниця від якої залежить життя. Мала дивилась заплаканими очима на того, від якого не чекала підлості, кому так довіряла і не розуміла, що трапилось, можливо, так треба. Хіба дитина знала, що її коханий татусь педофіл і це ще не кінець.
Час іде, але дівчина боїться татка, вона боїться комусь розповісти, живе в страху. Їй виповнилось п’ятнадцять і вона зрозуміла, що татко з нею зробив і продовжував робити протягом десяти років. Було так прикро.
Коли Олесі виповнилось вісімнадцять, Марина померла і вона залишилась на одинці з батьком-педофілом, надіялась, що той не чіпатиме її і все налагодиться, але…
- «Олесю, ти де?» - почувся голос Степана
- «Я тут, ти щось хотів?» - схвильовано відповіла дівчина
- «Принеси мені води і таблетку, бо щось голова розболілась»
Дівчина хутчіш виконала прохання батька
- « Ось, тримай»
- «Присядь біля мене»
Дівчина вже відчула страх, по її тілу пройшов холод, ноги підкосились, але вона боялась його, боялась суперечити і тому сіла ближче. Чоловік схватив її міцно за руку і як коршун налетів на бідну дівчину. Олеся підштовхувала, плакала, просила, але той ніби й не чув її. Після того, як все закінчилось побита і згвалтована дівчина хотіла покінчити життя самогубством, але їй так потрібно було виговоритись, тому вона пішла на кладовище.
- «Матусю, мені так погано без тебе. Вже Три дні як тебе нема поряд, а я все поглядом шукаю тебе. Прийшов час мені розповісти тобі всю правду. Пам’ятаєш, коли ти запитувала мене, чому я заплакана, що за синці на моїх руках, чому я не маю сил встати з ліжка, чому не маю настрою, все це тому, що тринадцять років мене гвалтував рідний батько і я боялась це розповісти, тому, що він залякував мене і тому, що мені дуже соромно. Моєму терпінню настав кінець і я вирішила піти до тебе. Я люблю тебе, мамо!»
Посидівши ще трохи на могилі дівчина побрела алеєю прямо на міст, де і вирішила піти з цього не справедливого і жорстокого світу. Піднявшись на перило Олеся дивилася в воду і їй ані трохи не було страшно, адже тут мали закінчитись всі її страждання. Коли вона відпустила руки і нахилилась, хтось різко підхопив її і витягнув назад. Це був Олег…
- «Ти дурна? Навіщо ти це робиш?»
Та дівчина не могла сказати незнайомцю причину спроби самогубства і тому просто змовчала.
- «Ти глуха? Чому мовчиш?» - Нестерпно допікав питаннями Олег
- «Я… я… я… я не скажу тобі, навіть не запитуй»
Хлопець хотів пригорнути до себе Олесю, але та різко відскочила від нього
- «Не чіпай мене, не підходь близько, відійди!»
Олег вмовив дівчину піти до нього. Пройшло трохи часу… Олеся заспокоїлась, змогла почати нове життя і здавалося б пора закінчувати цю страшну історію, але…
Олег почав бавитись наркотиками, згодом це набрало таких оборотів, що вже не міг зупинитись. Він виніс з дому все і коли йому не вистачало на наступну дозу він віддав Олесю. Там почався весь жах з минулого, проте ті не довго нею тішились і щоб збити великий куш продали дівчину в бордель де дівчина не витримавши тяжкої долі закінчила те, що почала ще на тому мосту. Ніхто не плакав за нею, навіть не відомо де її могила. А скільки довелось пережити в цьому житті! Хто зна, можливо вона знову народиться в іншому тілі і проживе більш щасливе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871022
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Птаха в польоті