*****

Коли  сон  відступає  уранці,  
Тихим  кроком,  втрачаючи  сенс  
Вже  й  не  сплю,  калатаю  у  банці  
Рій  метеликів,  східцями  в  денс  

Звісно,  випорхнуть,  цей  листочок  
Нетерпляче  чекав  цілу  ніч.  
Потягнуся  мов  кішка-  росточок  
Чирк-чичирк,  ну,  невже  знову  в  піч?  

Ні,  не  холодно,  вчора  зігрілась  
У  тій  ковдрі  кудлав  його  сміх,  
Обпоясував,  мить,  щоб  не  ділась,  
Потім  мовчки  спустився  до  ніг  

І  приспав,  і  молився  нівроку  
Дмухав  ніжно  смішинкою  в  ніс  
Я  відчула,  той  подих  глибокий  
Збоку,  збруя,  й  думок,-  цілий  ліс..  

Пересмішник,  подія,  надія!  
У  пакунку,  знов  свіжий  папір  
Вранці  солодко  пахне  так  мрія  
Напиши,  наказав,-  й  просто  вір!  

У  метеликів?!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870915
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Ольга Ратинська