ТЮЛЬПАНИ КОХАННЯ
Ми з тобою стрілися
ранньою весною,
Ще тюльпани тільки-но
набирали цвіт.
Молода закоханість
хвилею хмільною
Нас вела в чаруючий
веселковий світ.
Під ясними зорями
поклялись у вірності,
Для побачень видано
нам короткий час,
Бо дала на витримку
доля перевірочку —
Знали ми, обставини
розлучають нас.
Срібними сльозинками
сіяв Місяць жалібно,
Завтра ти — до армії,
я — в чужі краї,
Вірили: зустрінемось!
Та того не знали ми:
Разом не почуємо
знову солов'їв.
У листах не висловиш,
що лежить на серденьку,
Між рядків губилися
щирі почуття,
Ти на мене, я на тебе
через щось розсердились,
Розсварила гордість клята
нас на все життя.
Моя доля постелила
росяну стежину:
Є сім'я міцна, надійна,
діточки' ростуть.
Та надія жевріла:
мо', тебе зустріну —
В серці, першого кохання
спомини цвітуть.
Сивими лелеками
линуть дні до вирію,
Вже осіннім золотом
пам'ять заміта,
Зимно. І пора прощатись
зі своєю мрією.
Та в душі тюльпани квітнуть,
через всі літа'!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2020
автор: Людмила Григорівна