Я залишаю по собі печаль

Я  залишаю  по  собі  печаль
І  осінь,  що  в  картинах  плаче
Схоплю  за  хвіст,  закреслю,  передбачу,    
Насправді,  хоч  надряпати  б  скрижаль.
Моїх  молитов  за  пусті  невдачі,
За  цілий  ворох  недоведених  заслуг,
А  на  сьогодні,  вперше  я  маячу
В  очах  людей,  які  пустили  слух,
Що  помилятися  -  це  розкіш  неналежна,
На  впевненість  таку  промовчу  й  я.
Без  заперечень  змию  слід  бентежний,
На  вихід,  вказаний  мені  поміж  строками,
У  підсумку  вкажіть    -  знайшла  його  сама

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870715
Рубрика: Нарис
дата надходження 04.04.2020
автор: Катерина Лубянська