З тобою не страшно перебігати дорогу на червоне світло,
Але ти все-рівно вважаєш, що я боюся.
Всі думають – я безневинна, не спроможна скривдити.
Ти не зрониш і слова, але краще погодився б з ними.
Ти так епічно проходив повз до останнього часу,
А тепер цікавишся як у мене справи.
Всі вкотре сприймають моє мовчання неправильно
І не помічають, коли душа виливається зі склянки.
Ну то й що, що ти народився під сплетінням сузір'я Близнюків?
Я готова просто зараз припинити вірити гороскопам і гадалкам.
Хіба різні смаки й погляди щось значать?
Мені набридло вдавати, що я вірю світові й новинам.
Ми ще молоді, але я вже бачу нас через десять років.
Так, дуже скоро ми вирушимо на різних потягах в різні частини життя.
Невже власне мовчання може так кричати?
Невже ти такий сліпий, як інші?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870703
Рубрика: Верлібр
дата надходження 04.04.2020
автор: К. Тарновська