Так хочеться,
щоб віяли вітри –
вітри свободи
від усіх невільництв
і щоб світило
сонце із гори,
а я в траві духмяній
і горІлиць...
Дивився Богу в очі,
що сміявсь
над чудасіями
землян, нівроку;
над страхами
і мріями прикрас
життя, без значущого
на сьогодні толку...
Пришвидшити
блукання у пітьмі.
В умах, та ув очах
би просвітліло...
То ж, друзі,
сиву Біблію візьміть,
послання Боже б
розум підкорило...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870662
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Променистий менестрель