Сусідка

Нечасто  зустрічала  я  сусідку,
Здоровкалась,  щоб  швидко  прошмигнуть,
Про  себе  я  зітхала  мимоволі
Щораз,  коли  запИтань  не  минуть.

Куди  іду?  Чи  в  школу  чи  зі  школи?
Що  з  алгебри  тепер  всім  задають?
Чи  всі  в  родині  в  нас  здорові?
І  чи  сестрі  ці  книги  підійдуть?

Не  відала,  що  в  неї  запитати,
Наважилася  лиш  єдиний  раз:
Як  звати  Вас?  Простіть,  що  я  не  знаю...
Я  -  Ліля,  -  розумію,  без  образ.

Ішли  роки:  змінились  запитання:
Як  діти?  Чи  в  садочку?  Де  сестра?
Куди  в  відпустку?  Як  там  мама  з  татом?
На  пенсію  коли  вже  їм  пора?

Підтримати  яку  ти  хочеш  з  партій?
Як  безлад  допускає  президент?
Чи  чули  ви  ті  звуки  перебранки,
Під  вікнами,  де  йшов  шпани  бенкет?

Та  ось  довгенько  щось  її  не  бачу,
І  син  її  сумний,  вітався  мимохіть,
І  те  питання  в  горлі  аж  заклякло:
Як  мамине  здоров'я  Ви  скажіть?

Що  спілкування  між  людьми
Це  -  розкіш,  напевно,  зрозуміла  я  пізніш,
Зігріти  серцем,  напувати  чаєм,
І  світ  засяє  фарбами  ясніш...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870651
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Таня ШерепКо