ЯК ПАХНЕ ХЛІБ

-  Як  пахне  хліб!  –  аж  скрикнула  Оленка.  –
Який  він  запашний,  смачний,  ще  й  теплий!
Очима  кліп  –  бабуся  помаленьку
Ледь  встала,  мабуть,  знов  нога  отерпла.

Поклала  хрест,  нагнулась  до  хлібини,
Поцілувала  спраглими  губами.
-  Хліб  ще  й  святий,  затям,  моя  дитино,
Він  по  життю  завжди  іде  із  нами.

Якщо  є  хліб,  то  люди  не  бідують,
Запам’ятай  цю  істину  для  себе,
Співають,  садять,  варять  сталь,  будують;
Стосунки  між  людьми  такі,  як  треба.

А  як  нема  –  життя  весь  сенс  втрачає  –
І  люди  мруть,  а,  ще  страшніш,  -  звіріють.
Ми  не  дарма  його  так  величаєм.
Це  не  тому,  що  з  кожним  днем  старієм,

А,  просто,  хліб  –  то  є  життя  основа  –
Він  головний  в  сім'ї,  в  державі,  в  світі.
Нагнись  до  нього  і  послухай  знову  –
Майбутнього  лунає  голос  звідти.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2020
автор: Ганна Верес