Весняний ранок насупив брови,
Мов дід сердитий, кинув тумани,
Неначе в шоці, сумні діброви,
Й зелене листя ніжних тюльпанів.
Хто зрадив тебе, ранковий пане,
Де весну сховав з сонячним садом,Наголос
На хмари глянь, ти наш отамане,
Тож сам здружився із ураганом.
Простір небесний, світанком зорів,
Ти захопився з вітром у вальсі,
Й місяць зіщуливсь, ледь - ледь майорів,
Від гучних, злих нот від музикантів,
Хоч всі вважали, це не на часі.
Зрадив веснянці… Їй свої танці,
По горах, й нивах, втішно танцювать,
Радив одітись. В сонячних штанцях,
По полю, в садах, всюди погулять.
Схаменись ранку, земля чекає,
Брови розправ і посміхнись нині,
Ти панянці, пташина співає,
Сонце вгамує клубки туманні.
30.03.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2020
автор: Ніна Незламна