(Автор Наталія Глиняна)
Серце тріпоче,серце в печалі.
Як можна мати нерви із сталі?
Як не спіткнутися і не упасти?
На цій планеті десь не пропасти.
Світ весь у відчаї,паніка всюди.
Що ж нас чекає в майбутньому,люди?
Землю єдину ми так забруднили,
Рідну природу свою не цінили.
Скупчення диму,викиди в море,
Всім нам приносять лиш біди і горе.
Ліси вирубують,наче так треба –
Ось і прийшла справжня кара із неба.
Все зупинилося,стало так тихо,
Тільки тоді,як постукало лихо.
Всі по домівках почали ховатись,
Й ніхто не знає,що може статись.
Вірус з Китаю пройшовся по світу,
Він забирає і бідних й еліту.
Ліків немає,лише є надія –
Щоб зупинилася ця пандемія.
Треба чекати і вірити в Бога,
Він нас врятує,прийде допомога.
Хай цей період страшний вже скінчиться,
Й більше ніколи не повториться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870313
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: Наталія Глиняна