Чи знаєш ти, що сірий вік розлуки
Безслідно для кохання не минає,
Що надаремно пережиті муки
Отрутою зневіри все вбивають?
Чи знаєш ти, що рано, а чи пізно
Отямиться свідомість від дурману
І хоч душа тамує смуток слізно,
Та вибереться врешті із туману.
А ясний світ оновлено засяє,
Весна торкнеться звільненого серця
Яке нового янгола чекає
У кого чисті очі, як озерця;
У кого погляд вабить глибиною;
У кого упередження немає.
Хто в світ приходить сповнений любов’ю
Та інший Всесвіт щастям зігріває.
Чи знаєш ти, бажана й недосяжна,
Захована від погляду у часі
Про те, що сняться рідкісно й неясно
Минулого кохання миті ясні,
Хоч смуток огортає, та не дуже
І за минулим віченьки не плачуть…
Чи знаєш ти, далека і байдужа,
Що впертого мовчання не пробачу!
05.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870125
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2020
автор: dovgiy