Мамо, матінко, нене!

Мамо,  матінко,  нене!
Вітровій  колихає  знамена:
Синій  колір  безхмарного  неба,
Жовтий  хліб  на  безкраїх  ланах…
Знай  напевно,
Що  загибель  моя  не  даремна.
Смерть  за  край  свій  прийняв  я  стражденно,
Та  лишився  живим  у  віках.

Смак  війни  –  смак  полинний…
Ця  жахлива  свідомість  –  «Повинен!».
Обрій  поля  ховається  димний,
Потім  –  вибух  і  морок  в  очах…
«Мамо,  мила!»
Голос  хлопців  поранених  линув
Кожен  з  нас  залишається  сином,
Маму  згадує  завше  у  снах.

Добрі,  лагідні  очі  –
В  них  тривоги  й  недоспані  ночі,
Все,  що  вигадав  любий  синочок…
А  тепер  ти  лишилась  одна.
Степ  шепоче,
Та  не  втішить  він  горе  жіноче.
Як  тебе  ж  обійняти  я  хочу  –
Знай  -  для  мене  скінчилась  війна…

Автори:  Сичов  Ігор,  Yurii  Shybynskyi

Мама,  мамочка,  мама!
На  ветру  развевается  знамя:
Над  пшеничными  виден  полями
Цвет  безоблачных  мирных  небес…
Верь,  родная,
От  земного  отрекшийся  рая,
От  несчастья  других  прикрывая,
Я  теперь  для  бессмертья  воскрес.

Нет,  война  –  не  бравада…
Просто  страшная  фраза  «Так  надо!».
А  потом  разорвалась  граната,
Я  совсем  не  хотел  умирать.
«Мама,  мама!»,  -
Так  стонали,  я  помню,  солдаты
В  блиндажах  и  больничных  палатах.
А  кого  нам  ещё  вспоминать?

Что  бы  я  ни  затеял,
Твой  покой  был  разменной  монетой,
Платой  был  за  любую  идею,
За  любые  порывы  мои.
Ветер  веет…
Кто,  голубка,  тебя  пожалеет?
Не  рыдай  над  могилой  моею,
Для  меня  отгремели  бои…

Автор  -  Игорь  Сычёв

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870050
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Елвін