Всі, хто тебе не любили,
казали тобі:
ніхто тобі, дівчино, нічого не мусить,
будь вдячною, що ми тебе бачимо,
іноді чуємо,
не сильно чіпаємо
за живе…
Хіба тебе, дівчино, не вчили, що
Неможливість любити – це пекло?
А ти все поруч,
І нам пече,
Побійся бога…
І ти відходила на безпечну відстань.
Зашторювала погляд вдаваною байдужістю,
Винувато всміхалась,
Неначе силкувалась сказати чиємусь глухому серцю:
Справді, ви праві.
Ніхто нікому нічого не мусить.
Бо любов не знає примусу.
Бо любов щедра.
Вона вогонь життєдайний.
і дар її – це радісний дар.
Не змінити нам всім одного:
все й досі тримається на небайдужості,
на увазі без докору.
Буденне чудо.
Осердя всього живого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869984
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2020
автор: Іруся