18


Вісімнадцяте  літо.
Блукаю  світом.
І  шукаю  себе
У  відлунні  чужих  життів.

То  душа  заховає
Білим,  лагідним  цвітом,
То  в  очах  загорять
Кілька  чорних  рядків.

Вісімнадцяте  літо.
Забути  б  осінь,
Що  з  трьох  років  фарбує
У  серці  зелені  листки.

Ці  моменти  весни,
Усміхнутись  іще  раз
Просять  ,
Та  болить  моє  тіло,
тріщать  затверділі  кістки  .

Вісімнадцяте  літо.
Згадав,  як  сміятись,
Навіть  в  дні,  коли  ріже
колючий,  холодний  сніг.

Вже  неначе  забув
Час,
коли  не  хотів  прокидатись,
Коли  сльози  рікою
тікали  до  втомлених  ніг.

26.02.20  ©Стася
(Максим  Стаськів)
(Maksym  Staskiv)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869832
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Моряк