Півкроку від релігії до віри,
Та не дійти -- забули ми дорогу.
Нам лишиться лише коронавірус,
Мабуть це смска нам від Бога.
Ми правду підміняємо обманом,
То ж, мабуть, годі, друзі, дивуватись,
Ми діставали -- нас тепер дістане
І самоізоляція, мов грати.
І з глузду зводять, нависають стіни,
Одноманітні стали всі події.
Повільно, та невпинно карантином
У маси заповзає істерія.
По телевізору новеньку казку
Від президента чуємо чи мера.
Та це не знизить нам ціну на маски
І цінність туалетного паперу.
І те, що будували кров'ю й потом,
Заради чого дихали і жили,
І не лише розваги, а й роботу
Нам карантинно й просто зупинили.
А може маски й окуляри вдіти,
Бо й в карантині треба міру мати.
Та що пенсіонери, так і діти
Почнуть вже скоро з голоду вмирати.
Усі, мабуть, уже по горло ситі.
Гуляють ті, хто явно видно хворі.
А президенту дай поговорити…
А заодно і мери поговорять .
Вже мабуть досить рвать з країни шкіру
Й робити все як завш наполовину.
Напіввідповідальність й напівміри
Не вірус, а країну нашу спинить.
І досить красти і у ігри грати.
І цим півкарантином всіх діймати.
Хай карантин -- порушників за грати.
Так чотирнадцять днів. Конкретні дати.
Та тут таке ніколи не настане.
Ми знаєм це. Не можемо не знати.
Лиш популізм. Ніхто з політиканів
Не хоче ні за що відповідати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869653
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Сергій Рівненський.