Світ перекроєний, зібганий, зморений.
Люди — мости.
Час — уповільнено, стиснено, звільнено...
Нікуди йти.
Кожен з собою в замкнутім колі.
В дотику — страх.
Вічному руху, прагненню духу
Вказано крах.
Біг в невідомість спинено. Совість —
Владарка днів.
Самопізна́ння в зміну метанням
Примарних снів.
Все несуттєве спокій миттєво
Відітнув враз.
Хаос масштабний, світу страх марний
Нам вручив час,
Щоб перекро́їти, зшити, озброїти
Власні мости,
Щоб серед опору, розпачу й гонору
Себе знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869649
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Мар’я Гафінець