Іншого нема життя

Летить  Земля,  закутана  в  гріхи,
Котрі  їй  людство  чомусь  назбирало.
Життя  ж  усіх  –  для  неї  то  штрихи:
Хтось  квіт  посіє,  хтось  наносить  рани.

У  гавань  котяться  уже  й  мої  літа,
Шукаючи  хоча  б  відносний  спокій,
Й  так  хочеться  устигнути  спитать:
«Чому  так  поспішаєте  щороку?

Попереду  ще  стільки  справ  у  нас,
Бо  кожна  мить  в  історії  важлива.
Іще  кровить  загарбаний  Донбас,
Благання  Криму  чується  тужливе.  

Чекає  і  земля  моїх  ще  рук,
Турбот  без  мене  збільшиться  й  родині.
Хай  стежка  моя  зіткана  із  мук,  
Та  іншого  нема  життя  в  людини!»
7.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869387
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2020
автор: Ганна Верес