Я написала прощальний лист осені,
Заспівала вітальну пісню зимі та місту,
Яке стільки днів, наче терміти завдавало шкоду моїй душі,
Але сьогодні ми укладаємо мир.
Чи можу я нарешті заспівати ту пісню?
Чи можу піти з собою вперше на побачення?
Я відчуваю наче пройшла все, що повинна була,
Наче крила більше даного не виростуть.
Я шукала себе, допоки не зрозуміла, що це не те,
Тепер душа повинна припинити мучитись.
Чи можу я опустити руки просто тому, що давно вже перемогла себе?
Чи можу закрити штори, щоб зимове сонце не заважало?
Я переконана, що ця грань минула,
А сьоме небо лежить на тротуарі.
Я створила себе з усіх спалених та зруйнованих мостів,
Тепер душа повинна заспокоїтись.
Я відчуваю, що нарешті належу тільки собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869225
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.03.2020
автор: К. Тарновська