Моя втрачена Атлантида.

Зазирнемо  у  тьму  віків
І  таких  нас  як  є  не  буде
Невимовне  чуття  без  слів
Ми  як  боги,  як  давні  люди.

Поцілуй  мене,  пері  снів
Час  не  йде,  а  летить  невпинно
Золотий  вік  давно  зотлів
Моя  втрачена  Атлантида.

Розтворися  у  почуттях
Він  у  космосі  лине,  наш  танок
Очі  полум'ям  так  горять
Зорею  увійду  в  твій  ранок...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869128
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Ормузд