Лий дощ, вий пустеля
Вітром йду я навпростець,
Сотні змалював пастелей
Як відчув я свій вінець
Він не тис мені, не муляв
Лиш я знав, що він не мій,
А того хто знав та вірив
В безкінечність своїх мрій
Вірив в те, що все не марно,
Біль і прощення, любов
І простити мені варто
За пролиту мною кров
Лий дощ, розбивай розпуку
І навчи мене простить
Всім, за мою грішну муку
І за втому з моїх снів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869110
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Андрій Толіч