[youtube]https://youtu.be/nl3m_Ow2yUQ [/youtube]
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.
Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
поки я до осені іду.
Домінує сіре і дволике,
поки ізольований стою...
діє приморожений владика...
буря назріває у краю.
Тліє коронована зараза...
Не було такого ще ні разу,
як у високосний рік оцей.
На минуще не минає мода.
Зелень імпонує ще народу,
та зима виховує людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869036
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: I.Teрен