Не торгуюсь з весною за спів солов’їний,
Щоб у вербах розлогих почути одній.
Молодіє душа та шепоче: єдиний,
Крізь неясність у часі залишаєшся мій.
Ти в набухлих бруньках, що милуються в річці,
В шматку неба, де хвилі несуть голубінь.
Хіба щастя ще іншого треба, ніж в стрічці,
Малювати словами кохання глибінь.
І купатись у сонячнім злеті миттєвім,
У сердечнім натхненні жаги до життя.
Розчинитись в тобі, у посланні чуттєвім, -
Оберегом веселку зішлють небеса.
20.03.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2020
автор: Валентина Ланевич