Тепла чекаємо…Зійшло світило красне,
Проміння в душу влилося життям і ясно.
Прозріння з неба у найважчий час, пророчий,
Щоб врешті у людей відкрились вуха й очі…
Загублена краса земель, води і лісу,
Нові устави світські, щоб служити бісу.
Сидить на покуті розбещений Мамона,
Під’юджуючи всіх до грошей і корони.
Гординя поруч – і розкішна, і пихата,
Й ненависть чорна, що злом хухає на брата.
Вбирає дужий рід в корони і кайдани,
Так розростаються нові сімейні клани…
Несе Мамона смерть для роду, від багатства,
Бо не у небо йде душа, а до хробацтва.
Кому ти молишся – з тим і підеш потому,
Що зрозуміло всім, старому і малому.
Коли душа твоя з відкритим слухом, зором,
Зростає в правді та любові, все прозоро,
Коли нема личин грошей, гординь бездухих –
Врятуються лиш ті, хто з Богом, сильні Духом.
Чекаємо тепла, святої ласки з неба,
Відомо, як біда – жене усіх потреба…
Нехай молитва щира летить щодень увись,
Міцніє Дух і тіло – здолаєм смерть, дивись.
Прости нас, Боже милий, за ті гріхи земні!
Помилуй, дай нам силу прожити дні сумні,
Коли на те є ласка із Вічности Небес!
Веди нас за Собою, щоб світу Дух воскрес!
20 березня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868706
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: палома