Катюги


[i]Катерині  Гандзюк,  яка  загинула  в  муках,  
безжалісно  обпалена  сірчаною  кислотою
[/i]
1
Я  не  знаю,  як  все  було…
Та  людини  вже  нема:
Біле  тіло  огорнула
Чорна  ніч,  густа  пітьма.

Згасло  сонечко  ясненьке
Молодій  такій  навік.
Україно,  моя  ненько:
Хто  й  за  що  її  прирік?

Чи  ж  радіють  ті  катюги?  –
Мабуть,  скачуть  до  небес
Під  злодійські  «фуги  –  муги…»
За  платню  й  чийсь  інтерес.

2
Не  в  одному  лиш  Херсоні
Ефір  рве  за  той  розбій…
Якісь  вбивці  у  полоні…
Притаївсь  замовник-змій.

Щось  не  віриться,  що  небо
Стане  в  клітку  і  йому,
Бо  не  вперше  ця  потреба
Не  здійсненна…  І  тому



Свята  правда  у  в’язниці
Давно  згорблена  сидить…
Влада  бреше,  як  в  пивниці…
Пустодзвін  в  народ  летить.

А  розкриє  вбивство  Каті
Це  і  буде  її  край…
Горе  вам,  бандюги,  кляті!!!
Святий,  Боже,  помагай.
14.11.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868454
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.03.2020
автор: Василь Дальнич