Там, в глибині, у хащі лісу
пташок я чую голоси,
між жовтих сосен, на узліссі,
співають гімн весні-краси!
Радіє сонце поміж лісу,
Зелену хащу залива
і зеленіють сосни милі,
їх вітер тихо колива.
Земля моя, що серцю мила,
Чому тебе занапастила
присутність злих єкатерин,
чому хазяїн - не твій син?
Та й ще від племені і роду
землю відчуждять від народу
І продадуть, за океан
якомусь дядьку, в Орлеан.
Чому би розумом не жити,
Свою країну цінувать
І на землі своїй творити
і процвітать?
Та, певно, розуму немає
І вірші ці, чи хто читає?
Щоб думку якось розбудить,
задуматись і зрозуміть:
Як в полі вітер вільно віє,
Як сонце сон-траву леліє,
Як мудро треба в світі жить
Щоб Україну так любить…
13.03.2020 07:23:00 пт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868206
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2020
автор: mirmak